Велика американська експедиція

В опитуванні вконтакті Каліфорнія перемогла Нью-Йорк з рахунком 11-3.

It should not be denied that being footloose has always exhilarated us. It is associated in our minds with escape from history and oppression and law and irksome obligations. Absolute freedom. And the road has always led west.
- Wallace Stegner, "The American West As Living Space"

Мета:

• зрозуміти справжню Америку (а не лише таку, якою бачить її студент університету) 
• поділитися зі світом теорією Антона Кротова
• створити собі курс початківця з медіа-піару

Обладнання:

• теплі шкарпетки
• SD-картка пам'яті на 8 гігабайт
• настрій на неочікуване

Найзахопливіший місяць мого життя - без сумніву - має початися 10 грудня 2011.

Будьте зі мною на http://missionhitchhikable.net/.

Thanksgiving

На тижні що минув, вся Америка святкувала День подяки, і всі університети зачинилися на п'ять днів, за що дякуємо Абрахаму Лінкольнові.

Під кінець першого семестру я озираюся на те що я встиг стосовно кожної мети перебування в США:

Фізика:

• пройти по новій пів загального курсу і всі загальні лаби 
• зрозуміти що в Києві дійсно дуже сильна і варта поваги школа фізики 
• навчитися сприймати її простіше 
• потоваришувати з професорами і набудувати з ними купу планів на наступний семестр 
• попросвітляти однокласників по мірі їх зацікавленості, і раз навіть зробити з ними "take home test" на якому заборонено списувати;

Продовжити стандарти поліглота взявши курс "French Conversation and Composition", на якому я знову на мить пережив те відчуття коли за партою в мене тупа посмішка до вух, від того що розумієш щось нове (до речі, виявляється, в київській школі № 200 свого часу французьку вчили толково!);

Спробувати вчити щось зовсім нове - на курсі American National Government, в якому ми прослідкували як будувалася держава з XVIII сторіччя;

Зловити повний кайф від американської системи навчання, і отримати "A" з усіх предметів на середині семестру;

В жовтні, ледве встигнувши народитися, помер великий план потрапити на концерт Linkin Park - тому що Честер Бенінгтон зламав плече і вже куплений квиток за $86.90 мені просто рефандили, і тому я так і не побував у Флориді;

Натомість, після автостопної подорожі на інший бік широкої ріки Міссісіпі отримати просвітлення, і почати складати докупи шматочки пазлу "поведінка американців", покласти початок перебудові мозку і плану на зиму 2011/2012;

Багато волонтерувати, як з командою, так і поодинці:

• в лікарні St. Francis Medical Center
• в дитячому домі Louisiana Baptist Children's Home
• в початковій школі Claiborne Elementary з малими
• в національному природному заповіднику, де вперше побачити луїзіанського алігатора 
• на кельтському фестивалі, де зрозуміти кельтске коріння NorthEast Louisiana і затусити з справжніми ірландцями 
• для місцевого ротарі-клубу спамлячи лотерейні квитки на виході з Walmart, відчути себе спамером і за 4 години побачити широку вибірку американських споживачів на вході і виході з магазину 

і подивитися як ці всі місця в Америці виглядають зсередини;

Полюбити вищевказаний дитячий дім, куди мене взяли репетитором математики і ми з моєю ученицею разом розколупували їх шкільну геометрію. А потім вони просто запрошували мене до себе проводити час, і завжди були раді бачити, і поїли гарячим чаєм. В дитячому домі якась така атмосфера, якої я не знаходив раніше. День подяки я святкував з ними;

Зробити презентацію про Україну, де я розповів зі сцени "Каменярів" Франка в перекладі, показав красиві відео, і ось цю красномовну статистику (зацініць і ви!);

Так і не піддатися традиції класти кілограм льоду в кожен напій і випити кока-коли за весь час півтори склянки (а ось Dr. Pepper..));

Таки піддатися привабливості Starbucks;

Побувати, загалом рахуючи, в 5 штатах;

Вивчити багато речей про Луїзіану, відклавши, втім, візит на південь в Новий Орлеан на весну;

Навчитись розмовляти southern English принаймні граматично, якщо не фонетично;

І все з цього було новими враженнями і досвідом.


Зайняло більш ніж три місяці від приїзду аби написати це дослівно: в Америці круто!


І за це,
thanks giving!

P.S.
І, поламавши голову над тим, як зайняти 5 тижнів зимових канікул, створити з нуля план, який мені в усіх аспектах подобається і отримати неймовірну підтримку від моїх друзів.
Як каже доктор Андерсон, професор з фізики, у відчайдушних спробах зацікавити студентів у законах Ньютона, "y'all stand by, i got some neat stuff coming up!"

Температурні флуктуації

Минуло три дні як тут у Луїзіані стало справді холодно. Холодно - це близько 15 градусів по Цельсію, а тут кажуть "dramatic drop from 90 to 55". Для мене це був шок, і це навіть вимусило мене спеціально купити рукавиці.

Наскільки я знаю, саме така погода була в Києві на перше вересня. Що це значить? Ностальгія! Нарешті пішли в хід шалик і шапка, такі рідні атрибути осені! Справді осінь, справді в школу. До цього нічого тут не відрізнялося від літа, і певно тому щось в організмі не збігалося... Тепер, виходячи на вулицю, справді треба щось на себе надягати. Створювати ту оболонку навколо себе, яка зберігає тепло, а заодно і створює замкнену систему щоб переварювати в ній думки, враження і емоції.

До температур ще один парадокс в тему - про фізфак КНУ :)

Тут, коли надворі спекотно, всередині завжди холодно. ВСІ будівлі з ейр-кондішнінгом (і відповідно, як і всяка відмінність, це породжує нагоду для тролінгу: "в Україні в більшості будівель немає кондиціонування" - "як?!?!?!?!?!"). Багато дівчат ходять на пари з ковдрами, в які закутутються і все одно скаржаться, що замерзають. Так от, всім студентам ФФ відомо, що в корпусі холодніше ніж на дворі і на вулицю ходять грітися... і я тільки недавно додумався це співставити: тут теж так, і, більше того, тут так і повинно бути. Висновок: наш корпус насправді один з небагатьох що відповідає американським стандартам...

Ось власне сферичний-блогопост-у-вакуумі ні про що, тобто про погоду. Але писалося про те, про що думалося.

Топ-5 фільмів: 5-ий і замикаючий

5. Rain Man (1988)

Charlie: What you have to understand is, four days ago he was only my brother in name. And this morning we had pancakes.



Ця кінострічка згадується просто тому, що для мене вона - про далеку подорож. Пилюка хайвею, милі замість кілометрів, придорожні мотелі і заправки назавджи захопили мене саме з нього. Раннім невиспаним ранком, сніданок в кафешці на узбіччі, speed limits, кольорові в'їзні знаки, за якими починається новий штат. І ця подорож не просто для пересування, ця подорож об'єднує людей. Навіть сама дорога об'єднує людей. Знайшовши в свій час свої українські шляхи, закохавшись у білоруські дороги, і вразившився величчю німецьких автобанів, я все ще шукаю свій американський хайвей.

Топ-5 кінофільмів: фільм 4-й

4. Don't Be a Menace to South Central While Drinking Your Juice in the Hood (1996)

[while filling out job application]
Loc Dog: Name... Loc Dog, baby. Height... Six-deuce! Age... 19. Father's name... mmm... I dunno. Sex... hell yeah, nigga! Salary desired... 3 million dollars! Cash!



З Вікіпедії: «Не погрожуй Південному Централу, попиваючи сік у себе в кварталі» — кінофільм США 1996, що носить сатиричний та пародійний характер. В основі фільму - життя молодих афроамериканців в чорному американському гетто. У пародійній формі обіграються теми расизму, смертності, злочинності, розмноження, сексу і наркотиків в американських «чорних» кварталах.

Коли я дивився цей фільм вперше (ще в російському гоблінському перекладі), я багато ржав. А все насправді так і є. "Пародійний характер"? Що там ставлять в українському прокаті на фільми найбільш обмежені по віку? Червоний квадратик?

Топ-5 кінофільмів: фільм третій

3. Back to the Future (1985-1990)

Marty McFly: That's right! He's gonna be mayor.
Goldie Wilson: Yeah, I'm gonna... Mayor! Now *that's* a good idea! I can run for mayor. I'll be the most powerful man in Hill Valley. And I'm gonna clean up this town.
Lou: Good. You can start by sweeping the floor.
[hands Goldie a broom]



Файне скай-файне кіно, в якому маленьке вигадане місто Hill Valley можна побачити в 1885, 1955, 1985 і 2015 роках. Мені, дитині столиці, здається, що в маленькому місті час сповільнюється. Монро таке ж саме маленьке місто зі своєю маленькою історією. Місто, з якого люди не виїжджають, а живуть поколіннями, ведуть свої маленькі бізнеси, а глобалізація ще не зруйнувала його колорит. Там де є мер і є суддя, які вечорами п'ють в пабі з усіма іншими, на свято всі разом приходять на площу, а гість-мандрівник в місті - велика подія. В подібне місце я і хотів потрапити, в своє Hill Valley. А ще хочеться знайти собі свого crazy-scientista Дока Брауна (а радше знайти його в собі), і дивакуватих ідей, і пригод.

Топ-5 кінофільмів: фільм другий

2. Idiocracy (2006)

Pvt. Joe Bowers: What *are* these electrolytes? Do you even know?
Secretary of State: They're... what they use to make Brawndo!
Pvt. Joe Bowers: But *why* do they use them to make Brawndo?
Secretary of Defense: [raises hand after a pause] Because Brawndo's got electrolytes.



Ідіократія! Хто ще не бачив, подивіться цей фільм, він просто дуже правильний. Ну або хоча б трейлер. Американець 2000 року потрапляє в свою країну в 2500 рік і бачить все гіперболізоване те, що мені видно вже сьогодні. Я не буду спойлерити, бо дивитися це - справжнє феєричне збочене задоволення, тільки зупинюся на одній з тем. Ідіократію я згадую кожний раз у їдальні, коли бачу, що люди п'ють. В фільмі в 2500 році ніхто не п'є воду. Всі п'ють зелену дрянь Brawndo, чому? "r u stupid? it's got MOLECULES!" Вода залишила за собою єдину функцію: змивати в унітазі. Наш герой, Джо з минулого, впевнив усіх що якщо поливати поля не Brawndo, а водою, то все буде рости знову, і його назвали найрозумнішою людиною в світі і обрали президентом. Задорнов в усьому мав рацію, "неправда, в Америке не все тупые, в Америке есть гениальные люди, их человек восемнадцать". Приємно часом відчути себе дев'ятнадцятим.

Топ-5 кінофільмів: фільм перший

Я довго планував цей допис як "Топ-5 фільмів, які я дивився раніше, і впізнаю їх у США". Всі вони так чи інакше належать до моїх улюблених. Суперпозиція цих п'яти зовсім різних кінострічок допомагає зрозуміти мої враження, і різні їх грані, і їх мішанину. Але він вийшов великий, і до кожного я додав відповідний трейлер. Тому буде реліз по одному, щоб все ліпше сприймалося і не набридало) Поїхали!

1. The Terminal (2004)

Amelia: Are you coming or going?
Viktor Navorski: I don't know. Both.



Фільм-лідер в моєму рейтингу. Головний герой, Віктор Наворскі, прилетів з вигаданої Югославської республіки, а в фільмі говорить болгарською. Він взагалі не в темі. Фраза "Welcome to the USA" - і зляканий погляд. Але він має достатньо досвіду і креативу, щоб із дня в день знаходити себе, навчитися чогось, і навчити інших своїм прикладом. І хоч я не з комуністичного режиму, і паспорт в мене не забрали, і я не живу в аеропорту, чомусь я намагаюсь засунути себе в цей фільм штучно.

Хочеться прикинутися, що я не знаю англійської, і поспілкуватися жестами. А якщо знаю, то говорити не сленгом, а правильними британськими граматичними конструкціями, як учили в школі. Прикинутися що я не знаю що таке магнітна картка, і попросити показати як нею користуватись. Запропонувати допомогу, коли тут це не прийнято. Правдами і неправдами показати, що "а там, звідки я, не так". Навіщо? Щоб щось підкреслити, звернути на себе увагу? Чи це захисна реакція? Хоч тисячі фільмів переглянуто, історій почуто, а англійська мова вчилась роками, хочеться влаштувати собі той чистий лист, прикинутись, що я не знаю нічого. Відкрити Америку з нуля, самому, по-своєму.

Декларація незалежності

Як показав його величність експеримент, усьому свій час. Після того як я вперше опинився по-справжньому далеко, я почав відчувати нову для себе потребу: писати блог. Тому що мені здається, комусь буде цікаво читати мої враження. Наразі я планую писати цей блог для своїх друзів. Всі ті, кого я уявляю своїми читачами, я думаю, не матимуть проблем з читанням української мови, а для когось може це буде і цікавим лінгвістичним тренажером :)

Концепт блогу. Якщо попросити гугл-перекладач перекласти слово "quest", ми отримаємо "пошук", "розшукуваний предмет". Сучасний Антоха (а особливо це помітило те покоління, яке знає Антоху-з-бородою) намагається не сидіти на місці, і часто опиняється в різних нових місцях і робить різні нові штуки. Всім цікаво: куди він зникає? Тому віднині відповідь на запитання "де Антоха?" можна буде знайти за цією адресою, на бонус почитавши і різні розумні дописи.

Отож, де Антоха? Сьогодні виповнюється місяць як я знаходжусь в місті Монро, штат Луїзіана, США. Про нього можна спитати гугл-мапс, і він без тіні співчуття ткне вас в ту точку планети, як і в будь-яке інше 50-тисячне місто. Ось:


View Larger Map

Достатньо сказати, що на вікіпедії про місто Монро немає статті ані російською ані українською.

Чому я тут? Америка виявилася для мене тією платформою, на якій можна зробити багато речей, які я давно хотів, але не мав можливості зробити вдома. Наприклад, навчитися жити самостійно. Покористуватися щодня англійською мовою, яка мені давно так подобається. І взагалі реалізувати велику, але ніколи чітко не сформульовану мрію: "поїхати далеко".

Як в мене вийшло? Мені поталанило стати фіналістом програми студентського обміну Global UGRAD in Eurasia and Central Asia. Вона була придумана урядом США у 1992 році для підтримки 12 нових незалежних держав і успішно дочекалася мене. Ця програма чудово продумана і розроблена, але цей допис не про неї. З хорошою точністю можна відповідати, що мене було обрано представляти Україну за кордоном.

Чим я займаюсь?
Я, як і раніше, студент. Мій новий університет - The University of Louisiana at Monroe, невеликий, затишний, і патріотичний тим, що тут найліпша команда з водних лиж в усій країні.
Я, як і раніше, фізик, і проводжу багато часу на місцевому фізфаку, в компанії тих чотирьох людей на кампусі, які знають, що таке протон.

Для університету це була така подія, що про мене і моїх колег по програмі навіть написали в новинах. За цим посиланням якраз можна коротко прочитати суть справи: http://www.ulm.edu/universityrelations/news/sept11/ugrad.html.

"Ти там залишишся, так?" Ні. Тривалість моєї програми - два академічних семестри, і якраз вчасно до Євро-2012 мене слід чекати в Україні.

Справді вийшло так, що перший допис носить характер "FAQ". Далі буде краще)

Не забувайте, коментуйте, не кидайте помідорами!

P. S. Про назву блогу. Насправді, назва цього блогу є референсом на комп'ютерну гру, яку я в свій час написав у подарунок на день народження чудовій людині, яка тоді змінила моє життя. То було рівно рік тому. І я хотів, щоб цей блог теж народився 16 вересня, і це принесе йому успіх! А сьогодні, Віко, з днем народження :)

Hello, world!

перший запис класичний, аби все добре працювало.